правда

Зображення це коли... це... Коли ти бачиш її... І все змінюється... І здається, ніби на планеті тебе тримає не гравітація... А вона... Решта ніщо... І ти зробиш що завгодно... Станеш ким завгодно, заради неї... (Це неймовірне тяжіння, коли все навколо змінюється. Тільки це вже не земля тримає тебе; і ти зробиш усе, що завгодно, станеш тим, ким їй потрібно: другом, братом, захисником...)

- І погода... мати її за ногу! Усі кістки ломить. — У таку погоду добре повіситись...

Вони пробували жити один без одного, віддалялися і знову возз'єднувалися, немов краї рани, що не гоїться.

Коли народилася перша дитина на світі, і вона вперше засміялася, то її сміх розсипався на тисячу дрібних шматочків і з кожного з'явилося по феї.

Обмеженість задоволення лише збільшує його цінність.

- Допоможи чоботи зняти. — Навіщо ти їх натяг? - Хотів тобі сподобатися. - А зараз уже не хочеш? - А я вже сподобався!

Переноси і будь твердий, бо цей біль колись принесе тобі користь.

Ти ненормальна. І, схоже, що це заразно.

Іди сюди, йди на перехрестя моїх великих і незграбних рук. Не хочеш? Залишайся і зимуй, і ця образа на загальний рахунок нанижемо. Я все одно тебе колись візьму — одну чи вдвох із Парижем.

Не складно послати все на біса, Складніше послати не все. І якщо осел упертий, То лише тому, що осел...