правда

Світ - це переплетений сам у собі клубок людських доль.

Оскільки війна — трагедія для кожного, кожен має бути дипломатом.

... сяду на кам'яні сходи в порту і почекаю, коли на чистому горизонті з'явиться повільна шлюпка до Китаю.

Всі люди були кимось колись вимовлені вголос.

Єдина тварина, яка вбиває більше, ніж їй потрібно, — це людина.

- Куди поїдеш? - Може в Лондон... Провідати старих друзів. - У тебе немає друзів, Деймон. - Ти маєш рацію, у мене є тільки ти, так що куди ми поїдемо?

Життя завжди віддає сторицею. Завжди, бо неможливо було б жити.

Це аристократи, хлопчику. Вони собаку з'їли на тому, щоб не бачити і не помічати того, що в них під носом.

Зображення це коли... це... Коли ти бачиш її... І все змінюється... І здається, ніби на планеті тебе тримає не гравітація... А вона... Решта ніщо... І ти зробиш що завгодно... Станеш ким завгодно, заради неї... (Це неймовірне тяжіння, коли все навколо змінюється. Тільки це вже не земля тримає тебе; і ти зробиш усе, що завгодно, станеш тим, ким їй потрібно: другом, братом, захисником...)

- І погода... мати її за ногу! Усі кістки ломить. — У таку погоду добре повіситись...