правда

Чомусь завжди важко повірити, що інші теж вміють кохати.

Ніхто не може бути переможений, поки живий.

Погане навернення робить навіть найдобріших із нас злісними.

Відкрий на будь-якій сторінці книгу, подивися на руки людини, стасуй колоду карт, прослідкуй політ яструба в небі - неодмінно знайдеш зв'язок з тим, чим живеш у цю хвилину. І справа тут не так у самих речах, як у тому, що люди, дивлячись на них, відкривають собі спосіб проникнути в Душу Миру.

Головне, щоб десь зберігалося все, чим ти жив раніше. І звичаї. І сімейні свята. І будинок, повний спогадів. Головне – жити для того, щоб повернутися.

Я більше тебе не люблю, і це, як не дивно, робить мене ідеальною для цього шлюбу, якщо не брати до уваги, що цей шлюб мені вже не потрібен.

Ти в силах, - запитав я, - сміятися? І, здається, почув слова:«Я лялька. Чого мені боятися? Мене не вб'ють. Я мертва".

Чим більше робиш для людини, тим ближче вона робиться тобі.

Адже так безглуздо, так безглуздо і неправдоподібно було вмирати у дев'ятнадцять років.

Знаєш це почуття, коли ти з кимось зустрічаєшся і розумієш, що щось не таке? Але ти боїшся спитати. Тому що відповідь може бути гіршою, ніж те, що ти відчуваєш зараз.