вічність

Про ігнори. Буває ситуація, коли ти подобаєшся Жінці, і ти 100% знаєш, що ти їй подобаєшся, що ти її завів не по-дитячому, вона готова тобі віддатися... Ще трохи і секс! Але вона бере трубку чи відповідає на смс. Несподівано. Тебе шарахає струмом, адже ти вже її майже поділ і майже засадив. Твоя самче сутність святкує чергову перемогу над черговою дірочкою, але... облом. Без причин і раптом. І ось найскладніше утриматися від повторного дзвінка, смс, листа в говнонетах, де у вас все і почалося. Якщо жінка тебе починає ігнорувати без причин, то це означає, що вона має причину для такого ігнор. У 90% випадків ігнор – вічний у сенсі тебе, вона тобі ніколи вже не дасть і не дозволить… І начхати на твою чоловічу зневіру. Визнай це. Шукай нову лохушку, а на цю іноді мастурбуйте, фантазійно представляючи ваш перший раз... (Зацензурована версія)

Вічність невидима, але ми на неї дивимося.

І вічний бій між добром і злом ведеться не силами незліченних армій, а кожною окремою людиною.

Бути абсолютно вільним і в той же час повністю залежати від закону — ось вічний парадокс у житті людини, який можна відчути щохвилини.

І не так важливо бути щасливим вічно. Головне, бути щасливим зараз.

Вічність може стати прокляттям.

Іноді добре думати про те, що тебе вже немає. Чому люди хочуть безсмертя – я не можу зрозуміти. Я сподіваюся, що я смертна.

Поет повинен знаходити радість у тому, що вічно вислизає.

Так... Напевно, час... Пора навести лад у голові, як іноді ми наводимо лад у улюбленому гаражі — перебираю—а—аєм коробочки з минулим, сміємося, сумуємо, сортуємо... — це викидаємо, це сусідці знадобиться, це поки збережемо — може самим пригодиться, чи мало що... Так і в голові... Так само — ніякої відмінності... розкладаємо все по поличках, думки про Бога — на першу, найчистішу і найкрасивішу полицю — нехай я користуюся ними не часто, але віддавати їх нікому не збираюся... Вони мені найдорожчі... Мм мм.... що у нас у цьому замшелому пакеті? Оооо... Думки про вічне... Для початку їх треба простягнути і провітрити — і на верхню полицю, але на чільне місце... Вами я часто користуюся... А це що за баули? Великі повітряні мішки? Аааа... це ж мрії! Акуратно укладаю їх на антресолі... Зараз не до вас... Взагалі, то мріяти не шкідливо... Але й здоровішим від цього не стаєш... Думки про хороше, ну куди вас подіти? Вас багато... Гаразд, сервант із прозорим склом саме по вас плаче... Нехай крізь шибки всі бачать, яка я хороша... А от і думки про погане... Ні, на загальний огляд я вас виставляти не стану... Але й викидати теж рука не піднімається... Надто вже солодко без вас, надто вже нудотно... Начебто все... Стоп! А це що за величезна купа чого? Звідки?... АААААА!!!!! Це ж думки про ТЕБЕ!!!! Що ж... Беру до руклопату.... Набираю більше повітря в прокурені легені... І.... ВИКИДАЮ, ВИКИДАЮ, ВИКИДАЮ.

" Час проходить!" — звикли ви говорити внаслідок неправильного поняття, що встановилося. Час вічний: проходьте ви!