життя

Я б зараз заплакала, але мої слізні залози надто горді, щоб плакати!

Ранок ще не настав, ти ще не зголодніла, але одна тільки думка про сніданок створює якийсь світанок.

У день завтрашній не можна сьогодні зазирнути, Одна лише думка про нього стискує мукою груди. Хто знає, чи багато днів тобі прожити лишилося? Не витрачай їх даремно, будь розумний.

Якщо все життя стежити за тим, що подумають про тебе інші, чи можна забути, хто ти насправді? А якщо обличчя, яке ти показуєш світові, перетворилося на маску... під якою нічого не лишиться?

Мої книги про руйнування однієї форми ідентичності — заснованої на комфорті чи зовнішності чи освіті — та створення іншої. Ви повинні знищити існуючу форму, щоб відкрити найкращу.

Мене завжди дивувало, чому патріоти своєї країни хочуть безвізово виїхати з власної країни.

Коли про тебе вже склали враження, непросто змінити відносини, що склалися, додавши якусь деталь. Коли люди оцінюють один одного, це не просто арифметичне додавання або віднімання. Вони сприймають тебе крізь свої упередження. Правда в тому, що тебе не бачать таким, яким ти насправді. Вони бачать тільки те, що хочуть побачити, реальність, яку вони прагнуть.

Люди платять нам за інтеграцію, у них немає часу добу безперервно думати, що до чого підключається.

Ми люди й з нас вистачить!

Суть не в тому, що чи рай з пеклом, Чи чорт, диявол – все одно: Гармати до бою їдуть задом, – Це сказано давно…