життя

Її серце із затверділого попелу не піддавалося найсильнішим ударам повсякденності, але поступилося першим натиском ностальгії.

Хаос зводить людей з розуму.

Якщо у всій губернії є щось цікаве, навіть чудове, то це тільки наш вишневий сад.

Вона займає найкращі апартаменти у моїй голові, і я не можу змусити її з'їхати.

Усім ясно, що у геніїв мають бути знайомі. Але хто повірить, що його знайомий геній?!!

Я керую світом на трьох континентах, але виявляється, я не можу керувати коханою, яка піднімає повстання на знак свого кохання!

Ранок був чудовий. Саме щастя, здавалося, висіло над землею і, відбиваючись у діамантових росинках, манило до себе душу перехожого... Ліс, оповитий ранковим світлом, був тихий і нерухомий, ніби прислухався до моїх кроків і цвірінькання пташиної братії, що зустрічала мене висловлюваннями недовіри і... Повітря було просякнуте випарами весняної зелені і своєю ніжністю пестило мої здорові легені. Я дихав їм і, окидаючи захопленими очима простір, відчував весну, молодість, і мені здавалося, що молоді берізки, придорожня трава і майські жуки, що гули безупинно, розділяли це моє почуття.«І чого там, у світі, — думав я, — тісниться людинау своїх тісних халупах, у своїх вузьких і тісних ідейках, якщо тут такий простір для життя та думки? Чому він не йде сюди?

І недужі зживали свої хвороби і йшли за нами вслід, славлячи Ісуса, а ми вирушили далі. І спитав один у Юди сина Симонова барвника: Чи можеш пройти по воді аки по суху? І якщо ти це вмієш, то покажи, щоб усьому світу явити, що ти не такий, як усі. Він же відповів: Дивись на мене і відповідай, чи стою я зараз перед тобою, чи йду по воді як по суху? Той сказав: Стоїш. Відповів йому: А звідки це знаєш? Сказав: бачу. Відповів йому: А чому ти віриш своїм очам, чи мало вони тебе обманювали? І сказав той: Обманювали мене мої очі. І відповів йому: Ось і зараз не вір очам своїм, вони кажуть тобі, що стою, а я кажу, що йду. Кому повіриш? І він відповів: тобі.

Ми думаємо, що любимо когось за його гідності, але насправді ми любимо... саму любов.

Діти дорослішають надто швидко. Коли я намагаюся згадати своє дитинство, згадується мало. Або просто не згадується. Діти дорослішають надто швидко. Потрібно це заборонити. Заборонити дорослішати. Тоді все буде краще, ніж є.