життя

— Була, дивилася, то там телефону немає... — Є телефон! В коридорі! Загальний! — Ні, особистий, тільки особистий. - Чому? — Ну, особистий як в'їду — зніму, а за загальний ще платити треба. Не поїду!

Щоб розуміти одне одного, багато слів не треба. Багато треба, щоб не розуміти.

Коли ми разом я щиро дивуюсь своєму щастю.

Нехай вона думає про мене краще, ніж я насправді, і я тоді буду справді краще.

Шанобливо ставлячись до років, шанобливо — до місяців і тижнів, поблажливо до годин, люди зовсім не помічають хвилини. І даремно. У нашому житті все вирішують саме вони.

— Дорогий, я поговорила з нашою дочкою про кохання та секс. Адже їй уже 15! — І що, люба? — Я вже згоряю від нетерпіння спробувати те, що вона мені розповіла...

Заслужив – носи! Хрестами так шпурлятися не личить. Чай, не шпильки.

— Я можу прочитати думки будь-кого в цьому залі. Окрім твоїх. - То зі мною щось не так? — Я сказав, що читаю думки, а ти почала копатися в собі.

Мрія кожної дівчинки в Африці, як і скрізь, зустріти свого принца.

Я не граю, я така, яка є. Щира. Навіть, якщо на фіг посилаю – роблю це щиро, від щирого серця, від щирого серця.