життя

... Спускалася ніч, і часом ми знову прокидалися, але не зовсім, ми лише торкалися один одного, і тільки руки наші оживали зовсім ненадовго, ми були такі близькі і шепотіли спросоння:«о ти, кохана» і«як я люблю тебе» і«я не хочу ніколи більше бути без тебе»...

Вдаватися до спогадів — це не стільки дар, скільки хвороба, а єдине втішне сподівання, те, що ґрунтується на сліпій вірі, це щось нереальне, тоді як очікування, вигодоване надією чи якимись іншими змішаними почуттями — терпінням, нетерпінням, рішучістю, — зводиться до невпинного вагання між радістю та мукою.

Сьогодні свято, яке вигадали компанії, що виробляють вітальні листівки, щоб змусити людей почуватися паршиво.

Доля взяла моє серце і тебе вклала мені в груди.

Люди, їхні принципи, їх кодекс — лише слова, забуті за першої небезпеки. Вони такі, які світ дозволяє їм бути. Я покажу тобі, коли погано ці цивілізовані люди зжеруть один одного. У цей останній момент проявляється сама сутність людини.

Минуле не має значення, сьогодні — ось що важливе.

Він знав, що для нього всі дівчата у світі поділяються на два сорти: один сорт – це всі дівчата у світі, крім неї, і ці мають усі людські слабкості, і дівчата дуже прості; інший сорт - вона одна, яка не має ніяких слабкостей і понад усе людське.

Людина не може встояти, отримуючи все. Абсолютно всі! Плата не буде високою. Плата за душу ніколи не буває високою.

Якщо хтось хоче помиритися, то має зробити перший крок.

Ви або опинитеся перед необхідністю визнати, що будете сильною самотньою жінкою, або здасте назад і будете просто жінкою.