життя

Чому я ніяк не можу видертися із сірого мішка своєї туги?

Я вважаю суспільство не поганим, тобто таким, що піддається поліпшенню, я вважаю його абсурдним. А це зовсім інша річ... Абсурдним. Мене зачіпає зовсім не відсутність справедливості, а щось набагато глибше — неможливість погодитися із соціальною організацією, хоч би якою вона була.

Оголювати душу так само непристойно, як оголювати тіло.

Коханець: той, хто любить, той, через кого явлено кохання, провід стихії Любові. Може, в одному ліжку, а може, за тисячу верст. Кохання не як«зв'язок», а як стихія.

Для цього люди й існують, щоб рятувати один одного від самих себе.

— Як він міг так погладшати? — Він припиняє їсти лише для того, щоб випити.

"Так" - легка брехня, проста, всього з одного слова.

Якщо ти хочеш, щоб хтось залишився у твоєму житті, – ніколи не стався до нього байдуже!

А старшина весь був загострений, на той крик загострений. Єдиний, майже беззвучний крик, який раптом вловив, дізнався і зрозумів. Чув він такі крики, з якими все відлітає, все розчиняється і тому дзвенить. Усередині дзвонить, у тобі самому, і дзвони цього останнього ти вже ніколи не забудеш. Немов заморожується він і холодить, смокче, тягне за серце, і тому так поспішав комендант.

Ну, добре. Я пообідаю. Але без апетиту!