життя

Ночі як люди: цікавими вони стають далеко не відразу. Близько опівночі вони досягають зрілості, за два — повноліття; з другої до половини третьої — їхня зоряна година, але вже о пів на четверту вони починають зникати, а до четвертої години ранку від них залишається лише бліда тінь. Смерть їх жахлива... Справді, що може бути страшніше за світанок, коли пляшки порожні, а гості схожі на потопельників...

Де дурість – зразок, там розум – безумство.

Закрийте вашу книжку, Допийте чашку, Дожуйте свій черговий бутерброд. Зніміть та продайте Останню сорочку І купіть квиток на пароплав!

— То є справа в тому, що ви — псих? У цьому ваше виправдання вбивства трьох людей? — Ні, вони занадто фальшиво співали, щоб мати право жити.

— Ви любите полювати, Ларіто? — На лицемірів, пліткарів чи беззахисних звірят?

Воїн діє. А дурень протестує.

ЗМІ, наша культура – ​​все відкладає яйця у мене під шкірою. Великий Брат наповнює мене бажанням задовольняти потреби. Чи потрібний мені великий будинок, швидкий автомобіль, тисяча безвідмовних красунь для сексу? Мені справді все це потрібно? Чи мене так натягли?

- Знаєш, я здаюся. Він неможливий. — Я не можу бути неможливим, я є. Гадаю, ти хотіла сказати: "Я здаюся, він малоймовірний".

Це Вірочка. Вона цікава, як усі жінки, і жіночна, як усі секретарки.

День доріг для того, хто вміє жити.