життя

Кинути курити легко. Я сам кидав разів сто.

Коли одна людина будує стіну, іншій негайно потрібно дізнатися, що знаходиться на іншому боці.

Я друзів не вибираю. Це заняття безглузде і марне. Мені набагато цікавіше вибирати овочі на ринку. Друзі – це подарунки долі.

Мушу зізнатися у жахливому своєму недоліку. Все, що я бачу, чую, відчуваю, пробую, нюхаю — для мене реальне. Я настільки довірлива іграшка своїх відчуттів, що для мене нічого нереального. Ця довірливість, стійка, як броня, зберігалася навіть тоді, коли мене били по голові, або я був п'яний, або був втягнутий у дивні пригоди, про які не варто поширюватися, або навіть під впливом кокаїну.

Мудрець сказав: — Поблажливе ставлення до невеликих провин притаманне кожній розумній людині.

... Суспільство зачитується лише бульварною літературою і рекламою, яке культура змушує людини формувати особистість, найбільш пристосовану до отримання вигоди.

Цього разу вона не повернеться, і мені доведеться вчитися без неї, а я розраховував на щось протилежне: померти з нею.

Люблю я своє нещастя. Воно становить мені компанію. Часом, коли я тимчасово щасливий, мені навіть не вистачає цієї скалки. На нудьгу легко підсісти.

Якщо можливо, то я намагаюся грати в кіно саме поганих хлопців — травмований герой завжди викликає в мене більше симпатії, ніж герой, впевнений у собі. Ось чому я напевно зіграю в третій«Ілюзії обману»: мені подобається ненадовго перетворюватися на зухвалого, нахабного фокусника, адже в житті я сором'язлива, тиха людина, а ріс і зовсім навіть без натяку на якусь соціалізацію. Що ж, це була хороша підготовка для всіх цих персонажів, яких я тепер граю.

Самотність - це спокій.