Ельчин Сафарлі

Без чоловіка жінка втрачає сили та бажання, боїться рішень.

Її поцілунки застигали на моєму тілі, наче сніжинки на замерзлому вікні. Чомусь ставало холодно. Я зараз зрозумів. Прощальні поцілунки втрачають теплоту. В них остигла ніжність розлуки... В останню ніч вона дивилася на мене не так, як завжди. У погляді відчуження. Відчуження наперекір любові. Вона розуміла, що їй час, але всіляко відтягувала годину відходу. Боротьба душі та розуму. Розум переміг. Пішла. Я зараз зрозумів. У погляді перед розлукою немає туги. У ньому безмовний протест. Протестпроти себе самої. Почуття програють розуму. Найчастіше…

Океан, як душа людини, що думає, завжди хвилюється: або на глибині, залишаючись невидимим, або зовні, виплескуючи почуття.

Зрештою, немає правильного або неправильного вибору — є тільки твій вибір і його наслідки. А все це і є твій безцінний життєвий досвід. Можливість підйому на новий рівень приходить із прийняттям себе. Пригнічення марно, ще й неймовірно шкідливо. Тому потрібно познайомитися із собою справжнім, прийняти себе, пробачити та намагатися стати кращим. Для себе самого насамперед. Ми прийшли у цей світ виключно для щастя. Тільки щаслива людина розповсюджує навколо себе добро.

Люди приходять на землю заради однієї мети – навчитися любити. Собаки це з народження вміють, тож живуть менше за нас.

Нещасливе кохання — це як... біль у горлі. Цілком сумісна з життям, просто неприємно, але й не думати про неї неможливо. Допомагає ненадовго чай з лимоном і медом, а ще час і мовчання. Коли говориш, тільки болючіше стає — навіть дихання перехоплює.

Моря та океани – наші віддані слухачі.

Страх наближає те, чого ми бажаємо уникнути, але ще й отруює життя сьогодні. Потрібно жити без побоювань. Незалежно від того, що маєш.

Завтра вранці ми зрозуміємо, що жодна подія у житті не випадкова. Ми про це знаємо, але часто забуваємо, коли стикаємося зі складнощами. Страждати, відчувати себе жертвою, скаржитися на«важку частку» легше, ніж піднятися, подякувати Всесвіту і рушити вперед, далі.

До гарного швидко звикаєш. Починаєш думати, що воно завжди буде поряд.