Федір Михайлович Достоєвський

Адже треба, щоб кожній людині хоч кудись можна було піти.

…У тісній квартирі навіть і думкам тісно.

Жахливо те, що краса є не лише страшною, а й таємничою річю. Тут диявол із Богом бореться, а поле битви – серця людей.

Є натури настільки прекрасні від природи, настільки нагороджені богом, що навіть одна думка про те, що вони можуть колись змінитися до гіршого, вам здасться неможливою.

Та всі росіяни такі, і знаєте чому: тому що росіяни занадто багато і багатосторонньо обдаровані, щоб швидше знайти собі пристойну форму. Тут річ у формі. Здебільшого ми, росіяни, так багато обдаровані, що з пристойної форми нам потрібна геніальність. Ну а геніальності найчастіше і не буває, тому що вона і взагалі рідко буває. Це тільки у французів і, мабуть, у деяких інших європейців так добре визначилася форма, що можна дивитися з надзвичайною гідністю і бути негідною людиною. Тому так багато у них форма і значить. Француз перенесе образу _, серцева образа і не скривиться, але клацання в ніс нізащо не перенесе, тому що це порушення прийнятої та увічненої форми пристойності. Тому так і ласі наші панночки до французів, що форма у них хороша.

Неподобство та хаос усюди знайдеш.

Хоч би в божевільню дім вчинити, чи що, щоб перевернувся якось увесь мозок у голові і розташувався по новому...

Хто винен, що вони нещасні і не вміють жити, маючи попереду по шістдесят років життя?

Чи знаєте, наскільки одурманення може іноді полюбити жінка?

Можливо, ти будеш її вічно любити, але, можливо, не будеш із нею завжди щасливий...