Максим Горький (Олексій Максимович Пєшков)

Ум май хоч маленький, та свій.

За моїми спостереженнями, родичі ставляться один до одного гірше за чужих: більше чужих знаючи один про одного поганого і смішного, вони злі пліткують, частіше сваряться і б'ються.

Батьки їли кислий виноград, а на зубах дітей оскомина.

... не слухайте нікого, окрім вашого серця! Живіть так, як воно вам підкаже. Люди нічого не знають, нічого не можуть сказати вірного... не слухайте їх! (...) Життя суворе... вона хоче, щоб усі люди підкорялися її вимогам, тільки дуже сильні можуть безкарно чинити опір їй... Та й чи можуть?

Як можна не вірити людині? Навіть якщо й бачиш — бреше він, вір йому, тобто слухай і намагайся зрозуміти, чому він бреше.

Безумству хоробрих співаємо ми славу! Безумство хоробрих - ось мудрість життя! О сміливий Сокіл! У бою з ворогами витік ти кров'ю... Але буде час — і краплі крові твоєї гарячої, як іскри, спалахнуть у темряві життя і багато сміливих сердець запалять шаленою жагою волі, світла! Нехай ти помер!... Але в пісні сміливих і сильних духом завжди ти будеш живим прикладом, закликом гордим до свободи, світла! Безумству хоробрих співаємо ми пісню!

Вчіться у всіх, не наслідуйте нікому.

На кареті минулого нікуди не заїдеш.

День — це маленьке життя, і треба прожити його так, ніби ти маєш померти зараз, а тобі зненацька подарували ще добу.

Самовдоволена людина — затверділа пухлина на грудях суспільства.