Максим Горький (Олексій Максимович Пєшков)

А, мабуть, мабуть, я до всіх добрий! Тільки не показую цього, не можна це показувати людям, бо вони замордують. На доброго кожен лізе, як на купину в болоті... І затопчуть.

Без сонця не цвітуть квіти, без любові немає щастя, без жінок немає любові, без матері немає поета, ні героя.

Ти славну частку вибрав собі, сокіле. Так і треба: ходи і дивися, надивився, ляж і вмирай - от і все!

Щоб порозумнішати, треба читати правильні книги. Усі книги треба читати, тоді знайдеш правильні.

- Петербург - багатолике місто. Бачите: сьогодні у нього таємниче та лякаюче обличчя. У білі ночі він чарівно повіявся. Це — живе місто, яке глибоко відчуває. Клім сказав: — Учора я подумав, що ви його не любите. - Вчора я з ним посварилася; сваритися - значить не любити.

Що було — було, а залишилися — самі дрібниці...

Якщо прикажчик подобається жінкам - торгівля йде краще. Жінці й не треба черевиків, а вона прийде та зайві купить, аби подивитися на приємного прикажчика.

Та не про те думай, що спитали, а про те — навіщо? Зрозумієш — навіщо, тоді й зрозумієш, як треба відповісти.

Хороша книга – просто свято.

З усіх насмішок долі над людиною — немає вбивчішого нерозділеного кохання.