Марина Іванівна Цвєтаєва

Доля: те, що задумав Бог. Життя: те, що зробили (з нами) люди.

Я можу без Вас, я не дівчинка і не жінка, мені не потрібні ні ляльки, ні чоловіки. Я можу без усіх, але, може, вперше мені не хочеться.

Цілому морю - потрібне все небо, Цілому серцю - потрібен весь Бог.

Слава! Я тебе не хотіла; Я б тебе не зуміла нести.

Ти, мене кохав фальшю істини і правдою брехні, Ти, мене кохав далі нікуди, за кордону, Ти, котрий любив довше часу, правиці помах, Ти мене не любиш більше - істина в п'яти словах!

Руки дано мені - простягати кожному обидві, Не втримати жодної, губи - давати імена, Очі - не бачити, високі брови над ними - Ніжно дивуватися любові і ніжної - нелюбові.

Надбезглуздіше слово: Розлучаємося. — Одна зі ста? Просто слово в чотири склади, За якими порожнеча.

Не соромтеся поступитися старшому місце у трамваї. Соромтеся - не поступитися.

Душа – це вітрило. Вітер - життя.

Я знаю, що я вам потрібна, інакше не були б мені потрібні — Ви.