Марина Іванівна Цвєтаєва

Гучним сміхом не приховаєш дикого болю.

Очі та голос, це дуже багато відразу. Тому, коли чую голос, опускаю очі.

Коли людей, нудьгуючи, позбавляють лику, вони робляться спочатку стадом, потім зграєю.

Мені погано з людьми, бо вони заважають мені слухати мою душу чи тишу.

Слухайте уважно: не можу зараз інших рук, НЕ МОЖУ, можу без ВАШИХ, не можу: НЕ Ваших!

... І якщо серце, розриваючись, Без лікаря знімає шви, - Знай, що від серця - голова є, І є сокира - від голови...

Я вас кохаю. — Як грозова хмара Над Вами — гріх — За те, що Ви уїдливі та пекучі І найкраще...

Сонце — одне, а крокує всіма містами. Сонце моє. Я його нікому не віддам. Ні на годину, ні на промінь, ні з погляду.— Нікому. Ніколи! Нехай гинуть у беззмінній ночі міста! В руки візьму! — Щоб не сміливо крутитись у колі! Нехай собі руки, і губи, і серце спалю! У вічну ніч пропаде, — поженуся слідами... Сонце моє! Я тебе нікому не віддам!

Наші найкращі слова – інтонації.

Жінка - єдиний азарт, тому що виток і гирло всіх азартів.