Марк Твен

Ніщо не вражає так, як диво, — хіба що наївність, з якою його приймають на віру.

На одному з прийомів Марк Твен розмовляв з жінкою. Він мав веселий настрій, і він сказав: — Ви чарівні. Нелюбовна особа відповіла: — На жаль, я не можу вам віддячити таким же компліментом. Письменник засміявся: — А ви зробіть, як я: збрехайте!

Повіками будь-який прояв так званої«поважності» з їхнього боку вважався гріхом і злочином. Але варто людині усвідомити, що тільки вона сама здатна вирішувати, що гідно поваги і поклоніння, а що ні, і весь цей обман, все обдурювання стають очевидними. І чому я не подумав про це раніше? Адже це правильно, абсолютно правильно! Яке право має Ґете, яке право має Арнольд, яке право має будь-який словник встановлювати для мене, що означає«нешанобливість»? Їхні ідеали не мають до мене жодного відношення. Якщо я почитаю свої ідеали, значить я виконую свій обов'язок; і я не роблю жодного святотатства, якщо сміюсь над їхніми ідеалами. Я можу знущатися з ідеалів інших скільки мені заманеться. Це моє право і мій привілей. І жодна людина не має права заперечувати це.

Священики та оптимісти люблять проповідувати, що людство безперервно рухається вперед до досконалості. Як завжди, вони не підкріплюють свою думку статистикою. Так уже заведено у священиків — і оптимістів теж.

Якщо дружба закінчилася, то її й не було.

Життя слід було б починати старим, володіючи всіма перевагами старості – становищем, досвідом, багатством, – і кінчати її юнаком, який може всім цим так блискуче насолодитися. А зараз світ улаштований так, що в юності, коли рахунку немає задоволення, які отримуєш на один-єдиний долар, у вас цього долара немає. На старості ж у вас є долар, але вже немає нічого такого, що хотілося б на нього купити.

Я колись працював на золотих копальнях і знаю все про видобуток золота, крім одного: як заробити там гроші.

Немає часу — таке коротке життя — на чвари, вибачення, жовч і покликання до відповіді. Є тільки час, щоб любити, та й на це, так би мовити, є лише мить.

Коли нам щастить — нас усі люблять, без жодних зусиль з нашого боку; Але наступають важкі дні — і друзі, як правило, відвертаються від нас.

Я був радий, що можу відповісти негайно. Так я й зробив. Я сказав, що я не знаю.