Олександр Сергійович Пушкін

Ти боягуз, ти раб, ти вірменин!

Я, звичайно, зневажаю батьківщину мою з голови до ніг — але мені прикро, якщо іноземець поділяє зі мною це почуття.

Ми дикі; немає у нас законів. Ми не мучаємо, не стратимо - Не потрібно крові нам і стогонів.

Будь ласка, не вимагай від мене ніжних, любовних листів. Думка, що мої роздруковуються і прочитуються поштою, в поліції, і так далі - охолоджує мене, і я мимоволі сухий і нудний.

Один із наших поетів говорив гордо:«Нехай у віршах моїх знайдеться безглуздя, зате прози не знайдеться». Байрон було пояснити деякі свої вірші. Є два роду нісенітниці: одна походить від нестачі почуттів та думок, що замінюється словами; інша — від повноти почуттів та думок та нестачі слів для їх вираження.

Пусте Ви, серцевим Ти Вона, обмовившись, замінила, І всі щасливі мрії У душі закоханої збудила. Перед нею задумливо стою, Звести очей з неї немає сили, І говорю їй: як Ви мили! І гадаю: як Тебе люблю!

Тонкість не доводить ще розуму. Дурні і навіть божевільні бувають напрочуд тонкі.

На старість життя така гидота...

Вона слідом:«О негідний! Ти обурив мій вік спокійний, Невинної діви ясні дні! Досягнув ти любові Наїни, І зневажаєш - ось чоловіки! Зміною дихають усі вони!»

Читання Річардсона дало мені привід для роздумів. Яка жахлива різниця між ідеалами бабусь та онучок!... тим часом роль жінок не змінюється. Кларисса, крім церемонних присідань, все ж таки схоже на героїню нових романів. Чи тому, що способи подобатися в чоловікові залежить від моди, від хвилинної думки... а в жінках — вони ґрунтуються на почутті та природі, які вічні.