Пауло Коельо

Якщо я — частина твоєї Долі, колись ти повернешся до мене.

Відвага та лють пташки не врятують її від кігтів кішки.

Справжнє кохання змінюється з часом, росте, відкриваючи нові способи самовираження.

Яку нісенітницю іноді несуть люди. Право, краще вже спілкуватися з безсловесними вівцями, яким би тільки їсти та пити. Або книги читати — вони розповідають неймовірні історії, і саме тоді, коли хочеться їх почути. А ось з людьми гірше: брякнуть що-небудь, а ти сидиш як обпльований, не знаючи, що сказати у відповідь.

Погляд показує силу душі.

— Але навіщо тоді стільки книг? — Щоб зрозуміти ці кілька рядків...

Ми часто вважаємо "досвідом" ні що інше, як суму наших поразок.

Дивно, саме в такі похмурі, холодні дні депресії я ніколи не бував. У негоді я відчуваю, що природа немов у згоді зі мною, з тим, що на душі. І навпаки – варто з'явитися сонцю, коли на вулицях грають дітлахи, коли всі радіють чудовому дню, я почуваюся жахливо. Така ось несправедливість: навколо все це пишнота - але мені в ньому місця немає.

Коли ми прямуємо за нашими мріями, ми можемо справити на інших враження, що ми нещасливі та невдачливі. Але неважливо, що думають інші. Важлива радість у нашому серці.

Діти зрікаються мрії, щоб порадувати батьків, батьки зрікаються самого життя, щоб порадувати дітей.