Сальвадор Далі

Страждаючи, я розважаюсь. Це мій давній звичай.

З Шлюбом у мене, як у Вольтера з Господом Богом, кланяємося, але розмов не ведемо!

Свобода безформна.

У три з половиною роки я хотів стати куховаркою, зауважте, куховаркою, а не кухарем. У сім років я захотів стати Наполеоном, і мої претензії з того часу стали неухильно зростати. (У шість років я хотів стати кухарем. У сім — Наполеоном. Та й пізніше мої претензії зростали не менше, ніж потяг до величі.)

Межа тупості — малювати яблуко як воно є. Намалюй бодай черв'яка, змученого коханням, і танцює лангусту з кастаньєтами, а над яблуком нехай запурхають слони, і ти сам побачиш, що яблуко тут зайве.

— Чому у вас годинник розтікається? — Запитують мене. — Але ж суть не в тому, що розтікаються! Суть у тому, що мій годинник показує точний час.

Яку б нісенітницю ти не ніс, у ній завжди є крихта правди. Гіркої правди.

Коли всі генії перемруть, Я залишусь у гордій самоті.

Чомусь нікого, крім мене, не хвилює зворотний бік речей. Ось, наприклад, тінь. Хотілося б зрозуміти, в яких стосунках вона з тим, що її відкидає, і взагалі, що вона таке.

Замість прислухатися до себе зсередини, я починаю слухати себе зовні.