Володимир Володимирович Маяковський

Я на землі один глашатай майбутніх правд.

— Маяковський, яким місцем ви вважаєте, що ви поет революції? — Місцем, діаметрально протилежним до того, де зародилося це питання.

Послухайте! Адже, якщо зірки запалюють — Значить, це комусь треба? Значить - це необхідно, Щоб щовечора Над дахами Загорялася хоч одна зірка?!

Після електрики зовсім кинув цікавитись природою. Неудосконалена річ.

- Маяковський! Ваші вірші не гріють, не хвилюють, не заражають! — Мої вірші не грубка, не море та не чума!

Який будинок — не скажу. А скажу колись, то покірніше прошу не вірити. Місця немає такого, відійти куди, щоб його оком обміряти.

Я пишу тому, що я більше не в змозі про це думати.

— Безсмертя — не ваша доля! — Зайдіть за тисячу років. Там поговоримо.

Не додому, не на суп, а до коханої в гості дві морковинки несу за зелений хвостик.

Не людина, а двоноге безсилля.