Володимир Володимирович Маяковський

Що кип'ятите? Обіцяли і ділимо порівну: одному - бублик, іншому - дірку від бублика. Це і є демократична республіка.

Нерви - великі, маленькі багато! - скачуть скажені, і вже у нервів підкошуються ноги!

У моді в кожній так належить, що не можна без гудзика, а без голови можна.

Тут царюю я - цариця-розруха: я жеру паровоз, зжираю машину. Як дуну – здуну фабрику пухом. Як дуну – здуну завод, як пушину.

Так що ж? Кохання замінюєте чаєм? Кохання замінюєте штопкою шкарпеток?

Поезія — це сиди і над трояндою... Для мене нестерпна думка, що троянда вигадана не мною.

Сьогодні у мене дуже« добрий» настрій. Ще позавчора я думав, що жити гірше не можна. Вчора я переконався, що може бути ще гірше — отже, позавчора було не так уже й погано.

Іди сюди, йди на перехрестя моїх великих і незграбних рук. Не хочеш? Залишайся і зимуй, і ця образа на загальний рахунок нанижемо. Я все одно тебе колись візьму — одну чи вдвох із Парижем.

Кінь сказав, глянувши на верблюда: «Який гігантський кінь-ублюдок». Верблюд же вигукнув: «Та кінь хіба ти?! Ти просто — верблюд недорозвинений». І знав лише бог сивобородий, що це тварини різної породи.

Я земну кулю мало не всю обійшов, - і життя хороше, і жити добре.