Я у бога просила, стара: Збережи мені козлика, господи! За здоров'я його багато сліз напевно Пролила я ночами, стара. Але пішов від мене мій сіренький, Не глянувши навіть, як я плакала. Лише ланцюжок на шиї брязкав, Коли в ліс тікав мій сіренький. А чуло серце віщіше, Що печаль мені від бога заповідана — Бачити ріжки його гіллясті Та копитця колись швидкі.