Письменники – строго кажучи, не люди. А якщо наткнешся на хоч трохи стоїть, то в ньому гніздиться відразу купа різних людей, що відчайдушно прикидаються однією людиною. Це як із акторами: вони так зворушливо намагаються не дивитись у дзеркала, що навіть закидають голову — і неминуче зустрічаються поглядом із власним відображенням у люстрах.