— Я хотів, щоби все закінчилося. Навіщо ти мене взагалі врятував? - Про що ти? Чому скінчилося? Що трапилося? — Я просто не хочу жити. Ти все одно не зрозумієш. Забий. — Просто скажи мені, Сінане. Хоч раз просто скажи мені, брате. Хоча б раз! — Я... Спершу мене покинула родина. Потім помер дідусь. Нині захворів Паріс. Я... Я більше не можу. Я не можу жити у світі, повному виродків, які завжди перемагають. Мене це дістало. Я не можу жити у світі, де такі як Ішик, страждають, а такі, як Неждет, процвітають. Просто не можу. - Поглянь на мене. Подивись на мене, брате. Я не можу повернути те, що ти втратив. Ні дідусь, ні Паріса, ні сім'ю... Я буду твоєю сім'єю. Я впораюся. Обіцяю. Обіцяю, цей світ більше не буде таким, де Ішик страждає, а Неждет процвітає. Обіцяю подбати про це. Тільки заради тебе. Чуєш? Я тобі обіцяю. Я все розламаю і перезберу наново заради тебе одного. Синане... Тільки ти не вмирай. Не вмирай. Не смій вмирати.