Серіал

Не сподівайтеся, що я відчую себе винним за те, що попросив допомоги — так усі живуть, і знаєте ще, що багатьом подобається допомагати іншим людям.

Смерть не заважає любити.

— Я знаю, що можна без світла пограти. — До підпільного гуртка демократичної опозиції?

Насолоджуйтесь сном. Тому що, коли ви прокинетеся, почнуться кошмари.

Щось підказувало йому, що щось кінчається. Не світ, зрозуміло. Просто літо. Літо ще буде і не раз, але такого вже не буде. Ніколи. Тож треба взяти від нього все, що можна.

- Це небезпечно. Тебе можуть поранити. - Як і тебе. — У яку б ідіотську історію ти не вплутався, я не відпущу тебе одного й крапка. — Я не розумію, чому це ти робиш? — Бо ти ще мій брат.

- Знаєш, я здаюся. Він неможливий. — Я не можу бути неможливим, я є. Гадаю, ти хотіла сказати: "Я здаюся, він малоймовірний".

Буває, що люди розлучаються, а емоційний зв'язок залишається. Це як наркотик. Ти і незаміжня, і не вільна.

Істина не завжди така, якою здається.

— Що ж, майстри закінчили. Настала черга любителів. — І пам'ятай: вона в шоці, їй лише сім, тож зроби все, що зможеш, щоб... — Не бути собою? - Да було б непогано.