Пішло покоління великих могикан... Ось і все, суміжили очі генії. І коли померкли небеса, Немов у спорожнілому приміщенні Стали чутні наші голоси... Тягнемо, тягнемо слово залежале, Говоримо і мляво і темно, Як нас вшановують і як нас шанують. Нема їх. І все дозволено.