час

Я не пацифіст. Вважаю, що є час воювати і час зупиняти війни. Думаю, важливо зрозуміти різницю. Неможливо, щоб усі взялися за руки та заспівали. Конфлікти все одно будуть. Питання лише у тому, наскільки вони справедливі. Наприклад, Друга світова війна. Тоді був явний агресор, і наші країни мали об'єднатися, щоб разом із ним боротися. Коли фашисти були під Москвою, неможливо було бути пацифістом. То був час воювати.

Тому що мої думки не вдягаються в слова, найчастіше вони залишаються пластами туману. Вони набувають невиразних, химерних форм, набігають одна на одну, і я відразу їх забуваю.

- Відмотаємо час на рік тому. Ці копи та прокурори тоді не перебігали вам дорогу. А тепер? В чому справа? У вас у всіх яйця відвалилися? А? Такі, як я... — Чокнуті! — Люди на зразок мене... Слухайте, я знаю, чому ви проводите свої«заняття з групової терапії» лише за денного світла. Я знаю, чому ви боїтеся виходити вночі. Бетмен. Бетмен показав Готему ваше справжнє обличчя, на жаль. Дент - це лише початок. І щодо цього... телевізійного, так би мовити, плану... Бетмен не має юрисдикції. Він знайде його і розчавить, як качан. Я з одного погляду бачу стукачів і... — Що ти пропонуєш? - Все дуже просто. Ми вб'ємо Бетмена.

Я вже втомився скорботно запитувати після будь-якої чергової колотнечі: де була моя голова?! Очевидно, є таке спеціальне таємниче місце, куди ця нікчемна частина тіла періодично переміщується.

Вбиваючи людей похилого віку, люди уподібнюються щурам, що знищують слабких членів зграї. Ми — не щури. Ми знаємо про взаємодопомогу, ми вміємо жити у суспільстві. Якщо вбивати найслабших, нема чого жити разом. Покінчимо із законами, спрямованими проти старих. Використовуйте нас, а не знищуйте.

Жіночий розум завжди винахідливіший за чоловічий у частині гидоти.

Правова держава – химера. З найдавніших часів існує лише одне право - право сильного.

— Він сам себе загнав у куток... — Не розумію, чому чоловік не може вигнати себе з кута.

Коли мені було років дванадцять, я часто думав, що я, мабуть, геній, але цього ніхто не помічає. Я думав:«Я чи геній, чи божевільний. Який з них? Божевільним я бути не можу, бо не сиджу в психлікарні. Виходить, я геній». Я хочу сказати, що геніальність, мабуть, одна з форм божевілля.

Люди платять нам за інтеграцію, у них немає часу добу безперервно думати, що до чого підключається.