Ім'я Вітру

Четверті двері – двері смерті. Останній притулок. Ніщо не може завдати нам болю, коли ми мертві, — принаймні так здається.

Будучи дітьми, ми рідко замислюємося про майбутнє, і це дозволяє нам радіти життю так, як вміють не багато дорослих. У день, коли ми починаємо турбуватися про майбутнє, дитинство наше залишається позаду.

Здатність справлятися з болем - найбільший дар нашого розуму.

Другі двері – двері забуття. Деякі рани надто глибокі і не піддаються лікуванню — принаймні швидко. Крім того, спогади часто завдають біль, тут уже нічого не вдієш. Прислів'я«час лікує всі рани» брехлива: час лікує багато ран. Інші ховаються за другими дверима.

У той день, коли ми починаємо турбуватися про майбутнє, дитинство наше залишається позаду.

Всі ми стаємо тим, чим довго уявляємо себе.

Мої величезні успіхи відбувалися з рішень, які я приймав, коли не роздумував, а просто робив, що мені підказувало серце. Навіть якщо не міг дати розумного пояснення.

Кожен, хто думає, що хлопчаки невинні й милі, ніколи сам не був хлопчиськом чи забув про це. А той, хто думає, що люди не бувають жорстокі і не завдають один одному болю, навряд чи часто виходить із дому.