людина

- Це не реально... Так просто не буває. — Буває... У моєму світі.

Слухайте уважно: не можу зараз інших рук, НЕ МОЖУ, можу без ВАШИХ, не можу: НЕ Ваших!

... людина знає, коли починає старіти, бо саме тоді вона починає бути схожою на свого батька.

Відомо, що свідомість розвивається, поки її активно годують, і їжа тут одна – нові знання. Поки особистість навчається, особистість живе.

Люди напрочуд недовірливі один до одного, весь час чекають нападу, звідси їх жахлива агресивність.

Найнебезпечніше підступність того, хто поводиться бездоганно.

— Напівправди не буває? — В тому те, що буває. Є така правда, яку не можна вивалювати одразу.

Прості слова — але які вони страшні! Від них нікуди не втечеш. Які вони зрозумілі, чарівно сильні і жорстокі! І разом з тим — яка в них таїться підступна чарівність.

Через рік чи, може, через вік ти з'явишся на порозі мого дому і дозволиш подарувати тобі весь світ. Запам'ятай мої слова – хлопець із маленького містечка, провінційне життя – тобі цього буде мало.

Гроші швидко виявляють своє безсилля, як тільки бажання людини стосуються області почуттів.