Марк Леві

Ти можеш надовго поринути у свої спогади, це кожен може. Люди мріють про ідеал, чекають на нього, шукають, прагнуть до нього, а потім одного разу, коли раптом щастя з'являється на їхньому шляху, з'ясовується, що їм страшно його скуштувати, вони бояться, що виявляться не на висоті своєї мрії, бояться зробити її реальністю і прийняти він відповідальність. Найлегше відмовитися бути дорослим, забути свої помилки і все звалити на долю, замаскувавши власну лінь.

Іноді те, що здається дивним, приносить користь.

Я радив тобі перевернути сторінку з тією жінкою, а не спалити бібліотеку з минулим.

Втратити кохану людину — це страшно, але ще страшніше ніколи її так і не зустріти.

Віриш ти в Бога чи ні, мама не може померти зовсім, її безсмертя тут, у серці дитини, яку вона любила.

— Тобі так не вистачає мене? — Не тебе, а твого дихання, воно мене заколисує. — Упевнена, рано чи пізно це станеться. - Що саме? — Ти просто скажеш мені, що більше не можеш жити без мене.

Я мирилася з усіма його примхами, навіть з безглуздими, надала йому повну свободу. У мене була єдина вимога: щоб спав у мене під боком.

Пам'ятай, що треба бути самим собою, щоб уміти кохати.

Коли любиш — будь-які відстані ні до чого.

Знаєш, на мою думку, я готовий писати тобі всяку дурницю, аби ти час від часу згадувала мене.