людина

Є хороша китайська приказка:«не судіть людину, поки не забили кришку її труни». Я все ще можу встигнути наробити дурниць, перш ніж помру.

— Ну що, дядько, нареченої у вашому місті є? — Кому й кобила наречена. — Більше запитань не маю.

Якщо ви вивчите свої можливості, то знатимете, в якому форматі вам найкраще виступати, а від якого виступу краще відмовитись.

Смерть справді великий зрівняльник.

Не будь занадто наполегливим, пам'ятай, що хороше вино треба пити повільно. Знай також, що бажати приємно, але ще приємніше бути бажаним.

Немає відповіді більш принижує, ніж зневажливе мовчання.

- Думаю, треба зламати базу Гарварда і додати туди мої дані. - Не можу. Цими вихідними я зайнятий. Зламую Форт Нокс. Потрібно повернути вкрадені дублони. — Дублони?.. — Абсурдність твоєї гіпотези змусила мене використати безглузде слово.

Я сьогодні (Навіщо і сама не зрозумію) Усміхнулася розсіяно Злому ворогові. А товаришеві Дрібниця не може пробачити... Обривається тут Усякої логіки нитка. Так, безперечно, Є в логіці нашої вади: Що прощаємо ворогам, Не прощаємо друзям.

Щохвилини, коли ви сердитесь на когось, ви втрачаєте 60 секунд щастя, яке ви ніколи не повернете.

- Я вбираю інформацію як губка! — Я думав, що це моя фраза. — Так, і я її ввібрав!