людина

Майбутнє належить тим, хто вірить у красу своєї мрії.

Я нітрохи тебе не звинувачую, адже переді мною складно встояти. Але я не хочу, щоб наші спільники загинули через мою привабливість.

Не знаю, як пояснити, але в підземці, у тунелі, тобі не важливо, на якій ти глибині, рух знімає це відчуття. Але коли рух припиняється, тебе починає душити. І ти дивишся на стелю вагона і розумієш, що в тебе над головою земля, метри, метри.

"У кожного свій спосіб веселитися", — сказав чорт, залізаючи голим задом у кропиву.

— Ми зустрічалися десь? — Не знаю, навряд... — Може, на Анджелес Плаза? — Так, так, це моє улюблене місце у місті. — Так, звичайно, там ці паркування, але... — Так, я з вами згоден. — Гадаю, я вас там бачила. — Правда? — Так. — А я вас ні. — Не туди дивилися.

Ранок вечора мудріший, але й у вечорі щось є.

Лікарів ніколи особливо не стримували страждання пацієнтів на шляху до одужання.

Сни – це чудова таємниця, яка благає нас розгадати її.

Іноді день може стати цілою вічністю.

- Перша куля для тебе, друга для мене. - Ніхто сьогодні не помре. - Ти що не тямиш? Ми з тобою завжди були пов'язані. Це неминуче. — У цьому ти маєш рацію, але вислухай мене, бо я багатьом тобі завдячую. Завдяки тобі я стала найкращою людиною, я стала найкращою матір'ю, завдяки тобі. Це ти мене зрадив. — Ми змінили одне одного. — Коли мені доводиться вибирати між легким і правильним шляхом, я думаю про тебе. Я стала кращою, бо зустріла тебе. — Ти навіть не можеш дивитись на мене. — Бо в очах твоїх я бачу себе. Я бачу, якою ти бачиш мене — втраченою, зіпсованою, брудною. Я це відчуваю. Прошу, будь ласка, не потрібно більше крові. - Тепер все інакше. Все буде добреЦе допоможе все виправити. Це мій останній подарунок.