людина

Раптом те, що ми бачимо, не справжній світ, а лише здогад нашого розуму? Що якщо ми бачимо лише спотворене зображення, яке нам ніколи до кінця не розібрати?

Вчитель гарний настільки, наскільки добрі його учні.

Буває, що люди розлучаються, а емоційний зв'язок залишається. Це як наркотик. Ти і незаміжня, і не вільна.

Задоволення, що відчувається нами побачивши художнього портрета, є інше почуття, ніж споглядання оригіналу в дзеркалі. Навпаки, оригінал часто буває неприємний, а відтворення нас приваблює. Причина тому, що живопис (коли він гідний цього імені) відкидає все, що у оригіналі випадково, незнаменно, індиферентно, і зберігає лише його сутність.

Немає нетактовних питань, є лише нетактовні відповіді. (Питання не бувають нескромними. Відповіді іноді бувають.)

Я обережно ставлюся до всіх цих«бути» і«не бути». Адже між ними лише одне«або».

... дедалі частіше порівнювала людей із дверима. Знайомишся з кимось і бачиш симпатичні дверцята з мідним номерком у завитках. Толкнеш, а за нею крихітна кімната три на два. Поговорив із людиною п'ять хвилин і відчуваєш, як тісно в його суспільстві, як нудно серед поличок із квітковими горщиками та плюшевих ведмедів. А буває навпаки – відчиниш обшарпані двері, а там всесвіт: комети, планети, чумацький шлях… Але таких мало. Зазвичай за дверима або коридор - тонкий і довгий, або стіна. Скільки в неї не стукай - нічого, крім глухої цегляної кладки, не побачиш.

Кожен день, в який ви не поповнили своєї освіти хоча б маленьким, але новим для вас шматком знання... вважайте безплідним і безповоротним для себе загиблим.

І взагалі, найбільше на світі я люблю тихі вечори пізньої осені, коли на вулиці ллє на дощ.

Сьогодні добрий день для смерті.