небо

Але ж це якийсь у тебе дефект – бути таким холодним, зовсім не шкодувати живих людей. По-моєму, у нас у всіх життя і таке коротке, по-моєму, люди й так беззахисні, смертні, під цими костюмами б'ються живі серця, всі такі недовговічні…

Така, як ти
Буває раз на все життя,
І то із неба.
Така, як ти
Один лиш раз на все життя,
Не вистачає каяття,
Коли без тебе я.

Жодна істота не стане дивитися вгору, тільки це безглузде створення — «людина» витрачає час даремно, витріщаючись на небо.

Людина, що знаходиться на самій вершині гори не впала туди з неба.

Я сам своє небо, я сам своє пекло.