життя

Кожна проблема має вирішення. Єдина проблема полягає в тому, щоб його знайти.

Це було як бальзам на душу — поговорити про щось безглузде, безглузде, безглузде: безумство, що вибиває з мене моє власне міцне безумство.

Розгадка не має жодного сенсу, якщо ви не знайшли її самі.

Не можна порушувати правила та виправдовувати це тим, що хтось інший порушував правила.

Наше знання людей нічого не дає нам у житті корисного. Що толку в тому, що я розумію, відчуваю, розгадую, передбачаю вчинки іншої людини? Адже своєї поведінки щодо нього я змінити не можу, я не доноситиму на такого ж ув'язненого, як я сам, чим би він не займався. Я не добиватимуся посади бригадира, що дає можливість залишитися в живих, бо найгірше в таборі — це нав'язування своєї (чиїїсь чужої) волі іншій людині, арештантові, як я. Я не шукатиму корисних знайомств, даватиму хабарі. І що толку в тому, що я знаю, що Іванов - негідник, а Петров - шпигун, а Заславський - лжесвідок?

Щодня я говорю собі, що щось має статися. Я прорвусь. Або хтось прорветься до мене.

Одне з ключових умінь справжнього лідера — відчувати, коли час передати кермо влади іншому.

- Ніл. - Вероніка. - Ніл. Якийсь ти блідий. — Якась ти вагітна. - Ти що, провів ніч у сортирі нічліжки? — А ти що, викупалася у сміттєвому баку біля клініки абортів? — А ти не той, кому подарували рак на Різдво? — А ти не стурбована баба із«Золотих дівчаток»? - Дороті? - Бланш. - Що ти сказав?! Ах ти сучий син! Ану заткнися! - Я хочу цілувати тебе. Я хочу цілувати тебе, доки не заридаєш. - Як твій кислотний рефлюкс? - Як твоя папілома? — Це твоя папілома, я лише ношу її. — Не сперечатимемося, що було раніше, курка чи яйце. - Давай. Хоча ні. Курка. - Яйце. - Курка! - Яйце! - Курка! - Яйце! - Курка! - Яйце! — Твоє тіло, лискуче маслом какао, вона сниться мені. - Як Вероніка? - Вероніка в порядку, Вероніка. — Кошмар — називати свого собаку Веронікою. — А відсмоктувати у того бомжа за чарівні боби? - Він сказав, що він чарівник! - Я хочу всю тебе. Тебе... Хочу забруднити все її твоє підборіддя. Ти ще любиш крем-брюле? - А ти ще любиш гладити мою спину? — Ти ж знаєш: відповідь так. - О, Ніл. - Вероніка. - Ніл. - Вероніка. — Я хочу тебе забути. — А я завжди хочу бути з тобою. - Хай буде так, Ніл. Нехай буде так. До зустрічі біля вівтаря. — Та я тебе бачив!

— Ви взяли б? - Взяла б. - І носили б? - Чому не носити? — Це моє питання. Він був на дружині, коли її вбили, і я не сплю ночами. Щоночі я звинувачую себе в її смерті. Я перейшов кілька кордонів. — Хочете почути, що камінь проклятий, тоді її смерть — не ваша вина. — Якби я вірив священикам, я сповідався б і вибачився, але я вірю вам, мадам Боссуел. У мене син та бізнес, мені треба спати. - Камінь проклятий. Прокляття пропалює мені долоню.

Коли хтось у світі вимовляє«я не вірю, що феї є», десь умирає чиясь фея.