життя

Горе, поділене навпіл - це половина горя, а радість, помножена на двох, це ж подвійна радість!

— Я ж тобі не дуже подобаюсь, так? —... — Це добре, бо мені треба сказати тобі дещо... Мені треба розповісти це комусь... А ти як робот, ти нічого не відчуєш.

Будинок – це не предмети, вартістю кілька тисяч доларів і не вишукування сучасних дизайнерів, а затишні дрібниці, голоси дітей, запах домашньої їжі, розкидані по підлозі іграшки, книжкова шафа та просто відчуття власного затишного маленького світу…

Коли йдеться про зраду, все інше не має значення.

Я як неспокійний батько. Просто хочу знати, що мої діти гаразд.

Людина може бути генієм або мати всі необхідні навички, але якщо вона не вірить в себе, вона не буде викладатися на повну.

- Сем, а в тебе немає проблем із жінками? — Ні, відколи я вбив свою наречену...

Убитий бурею фатальний, У порох дуб лежить, перунами розбитий, З ним гнучкий плющ, його обвитий, О дружба, це образ твій!

Не личить добрих людей ображати, Не личить, як хижак у пустелі, гарчати. Не розумно похвалятися здобутим багатством, Не личить за звання себе шанувати.

Ті, хто починає новий день із зустрічі з морем, не можуть бути злими чи нещасними. І яке це море — літнє чи зимове — не має значення. Коли бачиш, як прокидається сонце, як м'яко потягується вода, щурячись від перших променів, розумієш, що зовсім не важливо, на чому спати, що в тебе є і куди потрібно поспішати після того, як прокинешся. Головне - дочекатися ранку, щоб розплющити очі і обійняти поглядом море.