життя

Все, що ми бачимо, існує. Ми це бачимо. Я бачу мамині очі, але не бачу свої. Дитина бачить свої руки, але не може побачити себе. Чи є він насправді? Чи є я?

Всі мають причини переписувати для того, щоб переписувати історію: іноді нам треба забезпечити собі алібі, іноді ми хочемо образити того, хто образив нас; а буває, що хочемо захистити себе від своєї дурості. Звичайно, є й такі, хто вважає, що переписувати історію — це байдуже. Але що таке історія? Як не набір брехні, з якою всі згодні.

— Мені подобається, що в тебе немає жодних меж. Кажеш, що хочеш і комусь хочеш. Це круто, - спокійно вимовляє він, змушуючи Луї посміхнутися. — Іноді в мене через це проблеми.

Зі мною тисяча вірних людей, І волі моєї покірні вони, - сказав він. - Над Тайном моїх фортець Дев'ять стоять і над Тіллом три. Але що мені до цих людей, герой, Що мені до твоїх високих фортець? - Сказала вона. - Ти підеш за мною І будеш волі підкорений моєю.

А грінка у нашому ресторані називається крутоном. Це такий самий підсмажений шматочок хліба. Тільки грінка не може коштувати 8 доларів, а крутон може.

Один язик у нас, а вуха два, щоб чути багато, але берегти слова.

Чи важко підробити турботу? Схоже, зовсім неважко. Погляд людини нічого не означає.

Я, звичайно, помру, хоч про це говорити ще рано поки що, але залишуся я все-таки світлом на роки, а можливо, століття.

— Іди, ти віриш у зло? — Звичайно, вірю, торгую нерухомістю.

Слухай, з мене не дуже гарна нянька. І вибач, молочка з печивом у мене для тебе теж немає.