життя

До кожного підбирати відмичку. У цьому мистецтво керувати людьми. Для нього потрібна не відвага, а вправність, уміння знайти підхід до людини. У кожного своя пристрасть - вони різні, бо різні природні схильності. Всі люди - ідолопоклонники: кумир одних - почесті, інших - користь, а більшості - насолода. Штука в тому, щоб вгадати, який у когось ідол, а потім застосувати належний засіб, ключ до пристрастей ближнього. Шукай першодвигун: не завжди він піднесений, частіше низинний, бо людей порочних більше, ніж порядних. Треба застати натуру зненацька, намацати вразливе місце і рушити в атаку ту саму пристрасть - перемоганад свавільною натурою забезпечена.

У людських справах краще розуміється не той, хто більше прожив, а той, хто більше спостерігав.

Поруч із чужою досконалістю власні недоліки здаються ще потворнішими.

Обличчя її не можна було назвати миловидним, як обличчя Ернестіни. Не було воно й красивим — за естетичними мірками та смаками якоїсь епохи. Але це було обличчя незабутнє, трагічне. Скорбота виливалася з нього так само природно, незамутнено і нескінченно, як вода з лісового джерела. У ньому не було ні фальші, ні лицемірства, ні істеричності, ні вдавання, а головне — ні найменшої ознаки безумства. Безумство було в порожньому морі, у порожньому горизонті, у цій безпричинній скорботі, немов джерело саме по собі було чимось цілком природним, а неприродним було лише те, що він виливався в пустелі.

Я переконався, що значно більше задоволення отримуєш, коли віддаєш гроші і бачиш, як завдяки їм щось з'являється, наприклад, шпиталь. Це ж логічно — вкладати гроші у добрі справи, а не класти на рахунок у банку та дозволяти накопичуватись і накопичуватись.

Людство народить приблизно однакову кількість геніїв та знаменитих убивць. Останні століття ця пропорція порушена і з'являються геніальні вбивці.

Мені подобаються ті, хто будь-де може відчути себе як вдома.

- Що таке " хаос "? - Це коли Біллі кудись йде, а люди один за одним починають змінюватися прямо на очах у оточуючих, беруться за якусь справу, але не закінчують, потрапляють у колотнечі, з яких іншим доводиться вибиратися, напружуючи всі звивини.

Вода не просочувалася крізь стіну, вона струменіла вниз. У цьому вода схожа з боягузтвом та іншими вадами - весь час прагне нижче і нижче, намагаючись досягти дна.

Виною ніколи не буває лише одна із сторін.