життя

Ось дещо про страх. Він є завжди. Страх невідомості. Страх бути в цей момент одному. Страх, що твої найближчі – монстри. Страх, що як тільки ти знищиш одного, з'явиться інший монстр, щоб зайняти його місце. Страх, що ще одна чудовиська чекає наприкінці темного коридору.

Якщо одного разу мене не виявиться поряд з тобою, запам'ятай: ти сміливіший, ніж підозрюєш, сильніший, ніж здається, і розумніший, ніж ти думаєш. І ще дещо – я завжди буду з тобою, навіть якщо мене не буде поряд.

... не можна дружити тільки із сонячною стороною людини...

Правильно підібраними словами іноді можна досягти набагато більшого, ніж агресією.

Я завжди кохала, коли мною керували. І немає нічого кращого, ніж знати, що від тебе хочуть, чи то в житті, чи в роботі, чи в коханні.

- Як я виглядаю? - Як жертва автокатастрофи. — Гарно, мабуть.

- Він чемпіон. — На подвір'ї через нього страшний сморід. - Це не Каштан, це Бруклін. - Так? Зараз я бачу, як чемпіон відкладає величезну купу Брукліна.

У вашій голові знаходиться мозок. У черевиках — ноги. Ви можете керувати, в якому напрямку рухатися. Ви самі за себе. І ви знаєте, що ви знаєте. І тільки Ви можете вирішувати, куди вам іти.

- Фуфа, чому ти завжди підходиш до вікна, коли я починаю співати? — Я не хочу, щоб сусіди подумали, ніби я тебе б'ю!

Одна дівчинка плаче. Жаль, я не можу до неї приєднатися.