Фаїна Раневська

– Тобто ви хочете сказати, Фаїно Георгіївно, що Н. та Р. живуть як чоловік та дружина? - Ні. Набагато краще.

Я зобов'язана друзям, які надають мені честь своїм відвідуванням, і глибоко вдячна друзям, які позбавляють мене цієї честі. У них у всіх друзі такі самі, як вони самі, — контактні, дружать на ґрунті покупок, майже живуть у комісійних лавках, ходять один до одного в гості. Як я заздрю ​​їм - безмозглим!

Першим поетом був той, хто порівняв жінку з квіткою, а першим прозаїком – той, хто порівняв її з іншою жінкою.

Багато хто скаржиться на свою зовнішність, і ніхто — на мозок.

Прокляте дев'ятнадцяте століття, прокляте виховання: не можу стояти, коли чоловіки сидять.

У місті не буваю, а більше лежу і думаю, чим мені зайнятися ганебним.

Раневську запитали: "Які, на вашу думку, жінки схильні до більшої вірності: брюнетки чи блондинки?" Не замислюючись, вона відповіла:«Сиві!»

Раневська забула прізвище актриси, з якою мала грати на сцені: — Ну це, як його... Така плечиста в заду...

Найшкідливіша робота у чиновників. Більше за них шкоди не завдає ніхто.

У театрі небувалий за потужністю бардак, навіть соромно на старості років у ньому фігурувати.