життя

Пістолет потрібен тим, хто у рукопашному бою не сильний.

— Тобі варто припинити це. - Робити що? — Вважати, що я буду добрим хлопцем, тільки тому, що про це мене просиш саме ти.

Вона знала, що місяць слухає її зараз і пишається собою, а зірки їй заздрять.

Якщо є щось страшніше, ніж плоть, що гине від нестачі хліба, так це душа, що вмирає від спраги світла.

У фіналі нашої розмови я вкотре порадувався, що не вмію вбивати силою думки на відстані.

На жаль, регламент не передбачав включення атомного реактора задля порятунку трьох поросят.

Правда дивно, що, якщо книжку прочитати кілька разів, вона стає набагато товшою? Начебто при кожному читанні щось залишається між сторінками. Почуття, думки, звуки, запахи... І коли ти через багато років знову гортаєш книгу, то знаходиш там себе самого - трохи молодше, трохи не такого, як тепер, ніби книга зберегла тебе між сторінок, як засушена квітка - разом знайомого і чужого.

— У вас є ім'я, яким я можу до вас звертатися? - Так. лейтенант.

— Можливо, вони не хотіли, щоб їх завойовували? — Ви їх не завоювали. Ви їх звільнили. — Люди звикають до своїх кіл.

Життя з Енджі мене багато чого навчило. Вона дуже пряма людина, ні в грош не ставить тактовність, якщо насправді потрібна правда. З нею я почав розуміти: життя одне - і в тому сенсі, що воно єдине, і в тому, що єдине, його неможливо ділити на частини - ось я в сім'ї, ось в офісі, а ось на вечірці. Для мене тепер очевидно: все в житті пов'язане нерозривно. Я відомий і тому можу допомагати. Я допомагаю і це розширює мій світ, мої горизонти. Це все здоровий егоїзм, який розумієш лише після сорока, – використовувати світ у своїх цілях, головна з яких – бути корисним для світу.