життя

Все буде пилюка і тлін.

Але одного разу в моє життя увійшов ангел, який розплющив мені очі... Як добре з розплющеними очима... Зараз я можу дивитися, як встає сонце, як поступово гаснуть вогники нічного міста... Я все це бачу. Завдяки їй. Тому що вона любила мене таким, яким я є. Незважаючи на те, що я завжди був нікчемою.

Велике диво — косарка, казав собі дідусь. Який це дурень вигадав, що новий рік починається першого січня? Треба було поставити дозорних чатувати зростання трави на мільйонах галявин Іллінойсу, Огайо чи Айови — і як помітять, що вона дозріла для сіножаті, того самого ранку замість феєрверків, фанфар і криків нехай починається велика бурхлива симфонія косарок, що зрізають свіжі.. У той єдиний день року, який по—справжньому знаменує собою початок, людям треба б кидати один в одного не конфетті і не серпантин, а жмені свіжоскошеної трави.

Піти від минулого ще важче, ніж відлетіти з планети.

Життя завжди вишиковується в ланцюжок варіантів, коли доводиться робити вибір. Деколи ти йдеш праворуч, часом ліворуч, але завжди треба рухатися вперед.

— Підійде будь—яке вбрання, ми ж не на вечірку йдемо. — Ні. Потрібно одягатись так, щоб куди б ти не приходив, будь—яке місце ставало вечіркою.

Приборкати не просто непокірний тостер.

Ніщо з нічого не виходить.

Майже всі ви були у Франції. І тому всі знають, що буде далі. Тут мої брати і чоловік, але ж і на вас усіх теж хтось чекає. Я заздалегідь одягла чорне, я хочу, щоб ви подивилися на мене. Подивіться на мене! Хто одягне жалобу за вами? Подумайте про них. Подумайте зараз.

Перш ніж поплескувати по плечу, потрібно спочатку до нього дотягнутися.