життя

Сонце завжди десь та світить.

Мабуть, хлопцеві стало страшно. Але він не послухався страху. А хіба ж страх не підказує нам, що щось не так? Як і біль?

Може, минуле це якір, який тягне нас назад? Може, варто випустити того, ким ти був, щоб стати тим, ким ти будеш?

Мій батько був маляром, але кажуть, що він був якудза. Ми жили в типовому робочому районі, і всі наші сусіди були якудза, або ремісники. Якудза виглядали дуже крутими та були дуже добрі до нас, дітей. Давали нам гроші на кишенькові витрати, купували солодощі, але при цьому ніколи не балували нас. Якщо вони бачили, що хтось із дітей курить чи п'є, вони могли й побити. А ще вони завжди говорили:«Обов'язково будь уважним до своїх батьків і ніколи не прогулюй школу, а то закінчиш як я».

Такої людини, як ти, раніше ніколи не було, і зараз теж немає нікого такого ж, і надалі не буде. Усвідом, скільки поваги виявило до тебе Існування. Ти шедевр, неповторний, незрівнянний, абсолютно унікальний.

Біль — лише мить.

Не найкраща звичка – є ночами. Проте перевірений засіб від сумних думок.

— Якщо хочеш, щоб у тебе був друг, приручи мене! - А що для цього треба робити? — спитав Маленький принц. - Треба запастися терпінням, - відповів Лис. — Спершу сядь он там, віддалік, на траву. Ось так. Я на тебе скоса поглядатиму, а ти мовчи. Але з кожним днем ​​сідай трохи ближче...

Не треба паразитувати та підживлюватися підтримкою інших людей – можна впасти у залежність.

При правильному застосуванні слова здатні бути всепроникними, як рентгенівські промені. Прочитаєш - і ти вже пронизаний і пронизаний.