Щоденники майбутнього (Mirai Nikki)

Трохи спокійніше. Як треба це було. Але ледве стало трохи спокійніше, як уже надто спокійно. Немов я по-справжньому почуваюся лише тоді, коли нестерпно нещасний.

Той, хто пізнав всю повноту життя, той не знає страху смерті. Страх перед смертю лише результат життя, що не здійснилося. Це вираз зради їй.

Безсонна ніч. Вже третій поспіль. Я добре засинаю, але через годину прокидаюся, немов сунув голову в неіснуючу дірку.

Жага безмежної самотності. Бути віч-на-віч із самим собою.

Часом я відчуваю майже розриває душу відчай і одночасно впевненість, що воно необхідно, що всяке нещастя, що насувається, допомагає виробити мету.

Багато радості йшло від лісу, поля, річки… Але про це чимало сказано. Інші мої радощі — звільнення від нещастя.

... тому неправильно говорити, ніби я пізнав слова "я люблю тебе", я пізнав лише тишу очікування, яку мали порушити мої слова "я люблю тебе", тільки це я пізнав, нічого іншого.

Я багато часу маю бути один. Все, що я зробив, лише плід самотності.

Мати людину, яка б розуміла тебе, — це означало б мати опору в усьому, мати бога.

Все забути. Відкрити вікна. Винести все із кімнати. Вітер продує її. Бачитимеш лише порожнечу, шукати по всіх кутках і не знайдеш себе.