Андрій Олександрович Васильєв

Всі ми у своєму реальному житті від самого її початку і до самого кінця до чогось та прив'язані. Школа, армія, робота, сім'я, іпотека... Немає цього списку кінця. Як тільки ти почав самостійно ходити і говорити - все, скінчилася твоя воля, коли ти міг спокійно плескати очима і вдавати, що нічого не розумієш. І з цього моменту ти теж сідаєш на карусель під назвою«Ти винен». І з кожним прожитим роком ти маєш все більше. Повинен, винен, винен... Ти винен усім, все і завжди. Ні, іноді хтось щось винен і тобі, але все-таки ти всім — більше. Неодружені чоловіки— трохи менше, ніж одружені, але до кінця від боргу перед суспільством та близькими і їм не відвернутися.

Погане почуття - агресія. Воно вбиває думки, змушує робити дурниці і ніколи не приводить ні до чого доброго.

... пробач за банальність, але правда — це дуже широке поняття. У кожного своя правда. Я тобі скажу більше — у кожної особистої правди є безліч граней приблизно як у склянки.

І справа зовсім не в тому, що ти її любиш або не любиш, та й взагалі — до чого тут кохання? Усі чоловіки чудово знають, що немає жодного кохання на білому світі в двадцять першому столітті, а може, й раніше не було, ну ось так — ні, і все тут. Є комфорт, звичка, сусідство, співжиття, бажання, куди без нього, та й лідер цього списку — ділове партнерство. Ні, слова залишилися, без них ніяк, без них жінка не зможе себе переконати, що їй потрібен саме цей чоловік, та й чоловік без цих слів не зможе її отримати. Ці дивні жінки, вони досі навіщось ще чіпляються за слова і наскрізь прогнивий посуд під назвою«кохання». Хоча чому«навіщось»? Зрозуміло, навіщо. Вони теж чудово знають, що її немає, любові цієї самої, але їм зручніше і комфортніше думати, що вона є, оскільки так куди простіше пояснити самій собі, чому вона живе з цим алкашем і невдахою, ніж зізнатися собі, що насправді— то нею рухає страх самотності, а самотність — це саме те, що нестерпно для жінки. І не вірте авторам романів, які оспівують самотню та незалежну жінку, — вони брешуть, причому безбожно. Незалежна — це просто, але самотня і при цьому щаслива? Брехня. Ні, панове чоловіка, це страх. Але коли настає край, коли зовсім біда — жінки вміють цей страх загнати всередину та йдуть уперед, ризикуючи всім. А ми? А ми вважаємо за краще жити з нашим страхом у сфері відносин із протилежною статтю, ми домовляємося з ним. Адже він є не тільки у них, а й у нас. І наш, чоловічий, не менший, ніж їх, жіночий, а навпаки, куди більший і ганебніший.