Файрол. Два вогні

Слово не горобець — вилетить і нагадить так, що потім півроку розгрібати будеш.

— Харитон Юрійович — після стукоту у дверях мого кабінету з'явилася Шелестова, відволікаючи мене від роздумів, у які я поринув одразу після того, як приїхав до редакції. Подумати є про що — Я у справі. - Якщо ти затіяла переворот на Кубі, з наступним захопленням влади - то я з тобою - схвально кивнув я. - Там море і сонце, до того ж там ніхто не думає про те, що настане завтрашній день. І сигарки там славні.

- Ти чого замовиш? - Малий подарунковий набір оптиміста, - я плюхнувся на стілець. – Мотузку, мило та табуретку.

Справи, справи, - ібн Кемаль зітхнув. — Весь світ збожеволів, усі стали такі зайняті. Ніхто не хоче просто зупинитися, підняти голову вгору і подивитися на сонце або зірки, щоб зрозуміти, як вони прекрасні, і назавжди зберегти цю красу у своєму серці. А потім, коли настане їхня година покидати цей світ, вони думають:«Боги, чому я нічого згадати не можу, крім того, що весь час кудись утік? Адже було щось ще крім невідкладних справ у цьому світі?». А як він може щось згадати, якщо прожив своє життяу постійних перегонах, вважаючи, що так і потрібно? Хіба так треба? Та й кому це потрібно... Подумай, що я тобі зараз сказав, подумай. Вмій не тільки прагнути вперед, умій робити зупинки в дорозі, щоб поміркувати — а тією дорогою ти взагалі йдеш? Чи не звернув ти випадково зі свого шляху, поспіхом цього навіть не помітивши? Може, ти вже на чужій дорозі, в чужому краї, займаєш не своє місце і робиш зовсім не те, що маєш? Може, треба відійти вбік, лягти на землю і просто подивитися в небо, яке все бачило і все знає?

Погане почуття - агресія. Воно вбиває думки, змушує робити дурниці і ніколи не приводить ні до чого доброго.