Чак Паланік

Нереальне сильніше за реальність. Тому що у реальному світі досконалості не існує. Абсолютно лише те, що ми вигадуємо собі.

Вони закінчували синхронно, в різних кінцях міста, кожен на своїй полиці стелажу людських багатоповерхівок.

Катування є катування, а приниження є приниження, тільки якщо ти сам вибираєш, що страждатимеш.

Кожна з твоїх усмішок – ніч відкриття сезону. Прем'єра. Ти викриваєш себе.

На спустошеній зливою вулиці ніхто не став свідком його поразки.

Найгірше у письменстві – це страх провести все життя за клавіатурою комп'ютера. Щоб у свою смертну годину ти зрозумів, що прожив не реальне, а паперове, уявне життя, а твої єдині пригоди — вигадані, і поки світ воював і цілувався, ти сидів у темній кімнаті, мастурбував і заробляв гроші.

Ти там, Сатане? Це я, Медісон. Ти тільки не ображайся, але батьки привчили мене вірити, що ти не існуєш. Мама і тато говорили, що ти і Бог – породження крихітного, забобонного та відсталого мозку сільських проповідників та лицемірних республіканців.

Мої книги про руйнування однієї форми ідентичності — заснованої на комфорті чи зовнішності чи освіті — та створення іншої. Ви повинні знищити існуючу форму, щоб відкрити найкращу.

Будь-яка людина на світі — просто другорядний персонаж у чиємусь житті.

Зрозумійте мене правильно. Пекло не таке жахливе, особливо в порівнянні з екологічним табором і тим більше із середньою школою.