Чак Паланік

Роки йдуть, і ніхто з нас не молодшає.

Кожному з нас випадає шанс стати цапом-відбувайлом. Взяти провину він.

Кожному хочеться зробити світ трохи кращим.

Кожне покоління бажає бути останнім. Кожне покоління ненавидить новий напрямок у музиці, яку не розуміє. Нас бісить і злить, коли наша культура здає позиції, поступаючись місцем чомусь іншому. Нас дратує і злить, коли наша улюблена музика грає у ліфтах. Коли балада нашої революції перетворюється на музичну заставку для телереклами. Коли ми раптом розуміємо, що наш стиль одягу та наші зачіски вже стали ретро.

Я страшенно почуваюся в ту хвилину, коли всі погоджуються зі мною. Мені відразу хочеться змінити свою думку.

Молодше, ніж сьогодні ввечері, нам уже не стати.

Те, чого двоє не кажуть один одному, пов'язує їх сильніше, ніж відвертість.

Дивно навіть, чого тільки жінки не вигадують собі, якщо в тебе випадково зірветься:«Я тебе люблю». У дев'яти випадках з десяти хлопець має на увазі: Я люблю цю справу.

Старший брат у військово-морському флоті навчив нас одному гарному прислів'ю. Російське прислів'я. Прислів'я про те, що ми, американці, називаємо: "Це мені потрібно, як дірка в голові". Росіяни кажуть: "Мені це потрібно, як зуби в дупі". Ці історії про те, як звірі, що потрапили в капкан, відгризають собі ногу. Що ж, будь-який койот розповість вам, що пара хвилин болю страшенно крутіший за смерть. Чорт, навіть якщо ти російська, іноді може настати момент, коли ти захочеш мати зуби в тому самому місці.

Те, що ми називаємо хаосом — це лише закономірності, які ми не зуміли розпізнати. Те, що ми називаємо випадковостями, — це лише закономірності, які ми не в змозі розшифрувати. Те, що ми не можемо зрозуміти, ми називаємо маренням. Те, що ми не можемо прочитати, називаємо тарабарщиною.